Історія ветерана Максима Єрмохіна
Максим Єрмохін розповів нам свою історію, як він подолав шлях від реампутації ноги до участі у Warrior Games 2022.
"Чекаючи реампутацію, я дивився трансляції із Сіднею, де в той час змагалася та вигравала українська збірна Ігор Нескорених 2018 року. Тоді я просто сказав волонтерам, що теж хочу потрапити в збірну Ігор Нескорених та Warrior Games. І вже через рік, подолавши шлях відновлення, я досяг поставленої цілі.
Перший час після поранення було цікаво, як буде далі. Мені багато розповідали про протезування, що на протезах спокійно ходять, що треба навчитися правильно ходити, але для мене це була теорія. Цікаво було, що буде зі службою, дадуть змогу залишитися чи ні. Переживав, щоб не комісували.
На відборі в команду Warrior Games була гарна спокійна атмосфера. Бо ти ніби сприймаєш хлопців, як конкурентів, але однаково, вболіваєш за них.
Круто, що Warrior Games в Орландо дали змогу це повторити, але вже в міжнародному масштабі: поспілкуватися з ветеранами інших країн, змагатися з ними, але відчувати підтримку. Долучення до цього соціального процесу шляхом спорту — це дуже крута штука!
Для мене це ще й додаткова можливість зустрітися з людьми, які у свій час допомогли: перший спортивний протез мені зробили саме в Орландо, за підтримки нашої діаспори. Тепер вони на власні очі побачили нашу команду й результат того, що зробили. Вони подивились на збірну ветеранів і сказали: «Оце в нас круті чуваки!».
Навіть після змагань спорт залишився в моєму житті. Це допомагає мені та іншим. Принцип школи сержантів у США: «Роби, як я. Я стараюсь заради тебе!» — мій девіз. Своїм прикладом я показую пораненим військовим, що життя продовжується. Тому я часто приїжджаю в шпиталі до хлопців та дівчат. І це працює, бо я схожий на тих, до кого прийшов.
Пам’ятаю, як я лежав, до мене теж приходили хлопці на протезах, але це закінчувалось тим, що вони просто віталися й казали: «Все буде круто. У тебе буде протез!» На цьому все. А що далі? Я не знав.
З часом я зрозумів, що мені тоді було б простіше, якби прийшов хтось і сказав: «У тебе буде так, оце ти зможеш робити, а з цим буде важче, але є способи пристосуватися!»
Зараз кожен мій прихід у шпиталь супроводжується трохи чорним гумором, трохи своїм досвідом і тим, що я показую те, чого не вистачало мені.
А далі можливо все!"